top of page

    Книги - морська глибина, хто в них пірне аж до дна, той хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить

І. Я. Франко

Вислови про книгу

       Життя сучасної людини немислиме без того постійного духовного спілкування з книжкою, яка надихається гордим людським прагненням звеличити самого себе

     Дім, у якому немає книги, подібний до тіла, позбутого душі

В. О. Сухомлинський

     Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу, це - джерела мудрості

Цицерон

Нестор Літописець

Тарас Григорович
Шевченко

    Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринцях  у родині кріпаків Григорія і Катерини Шевченків. Батько Тарасів був не тільки добрим хліборобом, він ще й стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати.  Коли Тарасові було два роки, родина переїхала до села Кирилівка.

      У 1822 р. батько віддав сина в науку до дяка, а наступного року померла мати Тараса.  Батько одружився вдруге з жінкою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині точилися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.

     Після смерті батька мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у кирилівського дяка-п'яниці Петра Богорського. У 1829 р. Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним до Петербурга. 

   У 1832р. пан віддав Шевченка до живописних справ  цехового майстра Ширяева . Хоч від жорстокого маляра Тарасові не раз діставалося, але він терпів задля омріяного мистецтва. Хлопець чимало малював з натури. Одного разу перемальовуючи статуї в Літньому саду, Шевченко зустрів земляка — художника І. Сошенка, який познайомив його з видатними діячами російськоїй української культур такими як: Карл Брюлов, Олексій Венеціанов, Василь Жуковський, Євген Гребінка.

    

Цікаве

    Хотілося б розказати вам не про дітей, а про нас, дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів і, ще важливіше, до їхніх невдач. Шкода, але ми, батьки, частіше за все нетерплячі та егоїстичні, хоча виправдовуємося «добрими намірами». Але, якими б не були виправдання, наше роздратування, крики, з’ясування стосунків, покарання - все це додаткові стресові ситуації, це постійний дитячий біль від непорозуміння та образи. Чим більші наші старання, чим більше уваги приділяємо ми дітям, тим вищий батьківський рівень домагань, тим більша надія і бажаніша нагорода - відмінні оцінки…

 

      Велике значення для психічного та фізичного здоров’я вашої дитини має правильний режим дня. Декілька порад щодо цього питання:

 

  • 12 годин сну з урахуванням обіднього (1-1,5 год.) для поновлення сил;

 

  • Після школи не спішіть садити дитину за уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків - з 15 до 16 годин. Заняття ввечері безрезультатні, взавтра доведеться все починати спочатку;

 

  • Не примушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хвилин занять необхідно 10-15 хвилин перерви;

 

  • Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, дайте можливість працювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон та підтримка («не хвилюйся, все вийде», «давай розбиратися разом», «я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не виходить, необхідна. Не акцентуйте увагу на оцінках («недарма з письма в тебе одні «2» та «3»).

 

   Якщо ви будете дотримуватись цих побажань у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною. Успіхів вам!

Поради батькам першокласників
Пісня 
„Житин село моє”
 

І – КУПЛЕТ

Житин село моє , село щастя надії .

Ти для мене завжди будеш покликом мрії

Ми до тебе прийдемо де не були б далеко,

І до свого гнізда

Прилетимо як лелеки

І до свого гнізда

Прилетимо як лелеки

 

ПРИСПІВ

Вулиці, вулиці, вулиці.

Сади, сади, сади.

Село Житин, любиме

Ти для нас назавжди

Село Житин, любиме

Ти для нас назавжди

 

ІІ - КУПЛЕТ

Житин - село моє,

Стань для нас заповітним

У віках будь завжди

Дорогим самоцвітом

Хай у світ полетить

Ніжна наша ця пісня

Рідне село моє,

Ти як весняний цвіт

Рідне село моє,

Ти як весняний цвіт

 

ПРИСПІВ

Вулиці, вулиці, вулиці.

Сади, сади, сади.

Село Житин, любиме

Ти для нас назавжди

Село Житин, любиме

Ти для нас назавжди

     У 1840 р.Тарас Шевченко надрукував поетичну збірку «Кобзар».

     1843—1845 pp. поет відвідав Україну. За кілька місяців він устиг побувати в багатьох місцях. Підчас мандрів поет гостював у ліберально настроєних панів. Але найбільше його вразили побачені картини злиденного життя кріпаків, їхнє безправне становище. Побував Тарас і на місці    розташування славної Запорозької Січі. У рідному селі Шевченко побачився з братами й сестрами, застав ще живого діда, намалював його, а також свою хату.

  У 1845р. поет повернувся до Петербурга, завершив навчання в Академії, видав на власні кошти «Живописну Україну» — серію картин, де відображено історичні місця України, її побут і природу.  У 1846р. Тарас Шевченко вирушив до України з метою там оселитися, знайшов роботу в Київській археографічній комісії  та почав змальовувати й описувати історичні пам'ятки по всій Україні. 

     5 квітня 1847 р. Шевченка було заарештовано і відправлено до Петербурга. Тут, у казематі, захований від усього світу, в брутальних допитах і нестерпному очікуванні вироку провів Тарас Григорович квітень і травень. Проте Шевченка звинувачували, головним чином, не в участі в Кирило-Мефодіївському братстві, а в написанні революційних творів. 

   Після закінчення слідства поет засланий до Оренбурзького окремого корпусу рядовим солдатом на 10 років без права писати та малювати. Заборона писати й малювати найбільше обурила Тараса: «Забрано найблагороднішу частину мого бідного існування! — читаємо в його щоденнику. Трибунал під головуванням самого Сатани не міг би винести такого холодного, нелюдського вироку». Окрім того, солдатчина для поета була гірше від тюрми, бо ненависним був сам дух солдафонства, що чавунно печаттю лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від унтерів та офіцерів, тікаючи від усього світу в степ, за вали, на берег моря. Писав ночами при світлі місяця на випадково знайдених  шматках обгорткового паперу оцупком олівця, хтозна-як добутого. 

    У 1848р. поета взяли художником у наукову експедицію під керівництвом гуманної людини О. Бутакова для вивчення й опису Аральського моря. Уже в дорозі на острів Кос-Арал Тарас Григорович чимало малював -і від цього повеселішав. На Кос-Аралі Шевченко жив бідно, зате не відчував тягаря солдатчини, багато читав, малював, писав. На жаль, і така, відносна, воля тривала недовго.

Один офіцерик доніс начальству, що Шевченко всупереч волі царя живе не в казармі, а до того ще й малює. Негайно в поета було вчинено обшук, Тарас, Григорович, попереджений друзямиспалив майже всі свої папери (листи, малюнки, різні записи),

   На початку 1857 р. друзі поета отримали царський дозвіл на його звільнення, але офіційного дозволу Шевченку довелось чекати аж до серпня. Повернення поета до Петербурга вітали його  всі прогресивні сили країни. У 1859 р. Шевченко отримав дозвіл повернутися в Україну. Але за революційну агітацію серед селян його знову заарештували і звеліли виїхати до Петербурга.

    4 вересня 1860 р. Рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання акадеціка-гравера. Цього ж року виходить  нове видання «Кобзаря». Шевченко   багато працює: пише вірші, створює нові гравюри, стежить за поширенням  свого «Букваря», планує видання кількох підручників.

10 березня 1861 р. Тарас Григоров Шевченко помер. Хоч офіційні кола потурбувалися, щоб  повідомлення про смерт  поета було надруковане із запізненням, і хоч була сильн негода, на похорон  Шевченка зібралося  багато людей. Біль, невимовна туга огорнули друзів та шанувальників поета. Надгробні   промови виголошувалися українською, російською та  польською мовами. Труну з тілом Великого Кобзаря несли студенти з церкви аж на Смоленське кладовище. На покійника поклали лавровий вінок. «Були в нас на Україні великі воїни, великі правителі, а ти став вище за всіх їх, і сім'я рідна в тебе найбільша, зібралися до тебе усіх язиків люди, як діти до рідного батька»,— сказав Пантелеймон Куліш, звертаючись до померлого поета.

    У травні цього ж року тіло Великого Кобзаря було перевезене в Україну   як він просив у “Заповіті” й поховане на Чернечій горі біля Канева.

   Було це 22 травня. А 24 над домовиною почали насипати високу могилу-ropy, яку пізніше названо Тарасовою.

      Вшановуючи честь видатного поета деякі  композитори наприклад: Кирил Стеценко Микола Лисенко Яків Степовий та багато інших композиторів пишуть музику на вірші Тараса Григоровича Шевченка.

Український народ шанує пам'ять свого видатного сина. З 1918р. щорічно відзначається День народження Т. Шевченка. По всій Україні встановлені пам'ятники поетові, відкриті музеї, його могилу оголошено заповідником, ім'я поета присвоєно учбовим закладам, науковим установам, театрам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам тощо. Починаючи з 1962 р., щорічно присуджуються Державні премії України імені Т.Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва. Масовими тиражами друкуються його твори, перекладаються багатьма мовами.

bottom of page